неміцно
Смотреть что такое "неміцно" в других словарях:
неміцно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
розхитувати — ую, уєш, недок., розхита/ти, а/ю, а/єш, док. 1) перех.Хитаючи, змушувати неміцно триматися в чому небудь, виривати, висмикувати щось і т. ін. || Робити погано закріпленим, нестійким, неміцним у місцях з єднань. || перен. Робити нестійким,… … Український тлумачний словник
дрімати — а/ю, а/єш, недок. 1) Перебувати в напівсонному стані, неміцно спати. 2) перен. Перебувати в стані спокою, бездіяльності, бути нерухомим. 3) перен., розм. Надто мляво, повільно робити що небудь, не виявляти активності; зволікати. || Бути неуважним … Український тлумачний словник
нещільний — а, е. У якому складові частини нещільно, неміцно з єднуються одна з одною. || Який має отвори, не зачинений наглухо … Український тлумачний словник
розхитаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розхитати. 2) у знач. прикм. Який неміцно тримається, хитається; нестійкий, хиткий. 3) у знач. прикм., перен. Доведений до стану занепаду; розладнаний, ослаблений. || Слабий від хвороби, зіпсований (про сили,… … Український тлумачний словник
розхлябаний — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розхлябати. 2) у знач. прикм. Який слабо тримається, неміцно скріплений, розхитаний. || Нетвердий, хиткий, вертлявий (про ходу, рух). 3) у знач. прикм., перен. Недисциплінований, неорганізований,… … Український тлумачний словник
слабий — а/, е/. 1) Хворий, недужий. || у знач. ім. слаби/й, бо/го, ч.; слаба/, бо/ї, ж. Хвора людина. || на що, рідко чим. Хворий на яку небудь хворобу; у якого щось болить. || Який не відзначається міцністю (про здоров я). || Який функціонує з… … Український тлумачний словник
слабо — присл. 1) Присл. до слабий 5). 2) рідко. Неміцно. 3) Погано, мало. || у знач. присудк. сл. Недобре кому небудь (про фізичний стан) … Український тлумачний словник
слабовитий — а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. || Який має хворобливий вигляд. || рідко. Хворий … Український тлумачний словник
дати — ДА|ТИ (>3000), МЬ, СТЬ гл. 1. Дать (давать) в руки, вручить: <ѹзьр>ѣ нища нага и печѩльна. и съвлъкъ сѩ дасть <ѥмѹ> одеждю свою. Изб 1076, 269; повелѣ нали˫ати вина юже ношаше викию и дати ѥмѹ. ЖФП XII, 51б; съньмъ прьстень съ рѹкы … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
